ПТСР. Загальні відомості.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це розлад, який виникає внаслідок короткого або тривалого впливу стресового фактора з високою інтенсивністю. В даному випадку стресовий фактор має особливу силу руйнівного впливу та є травматичним для будь-якої людини (стихійні лиха, сексуальне насильство, бойові дії, тортури, спостереження за смертю іншої людини). Попередні особистісні особливості та невротичні захворювання в анамнезі можуть сприяти розвитку ПТСР.
ПТСР включає три групи симптомів:
- Симптоми повторного переживання:
- повторювані нав’язливі спогади про психотравму;
- кошмарні сновидіння, що повторюються, зміст яких пов’язаний з травмою;
- раптові почуття та вчинки, викликані зануренням у психотравмувальну подію;
- інтенсивна реакція стресу, пов’язана з нагадуванням або символізацією травми.
- Симптоми уникнення:
- уникнення думок, почуттів та дій, пов’язаних з травмою;
- неможливість точно пригадати деталі травми;
- зниження інтересів до діяльності, яка раніше приносила задоволення;
- відчуття відчуженості людей;
- потьмяніння почуттів та відсутність позитивних емоцій;
- відсутність планів у майбутнє.
- Симптоми підвищеної збудливості:
- безсоння;
- дратівливість;
- запальність;
- складності у концентрації уваги;
- вегетативні реакції на події, що символізують травму.
Людям, які страждають на ПТСР, складно адаптуватися до звичайного життя. Характерно погіршення відносин із близькими, замкнутість у своїх переживаннях та відчуття, що оточуючі не зможуть зрозуміти та допомогти пацієнту. Спостерігається порушення професійної діяльності, складності у виконанні роботи або навчання, які раніше не були складними. Через почуття апатії і тривоги людина починає шукати полегшення стану у використанні психоактивних речовин, що небезпечно приведенням до алкоголізму і наркоманії.
Важливим критерієм для встановлення діагнозу є виникнення перших симптомів ПТСР протягом 6 місяців після психотравматичної події. Лікувальні заходи включають медикаментозну терапію з використанням антипсихотиків для зниження агресії та дратівливості, антидепресантів, снодійних та транквілізуючих препаратів. Найбільш актуальними психотерапевтичними підходами є КПТ, травмафокусована терапія та ДПРО.