Генералізований тривожний розлад. Загальні відомості

Генералізований тривожний розлад (ГТР) відноситься до групи невротичних і пов’язаних зі стресом розладів за Міжнародною класифікацією захворювань.

Центральним симптомом є тривога, яка має стійкий характері і не прив’язана до певних обставин. Вона може бути без видимої причини. Тривозі супроводжує безліч вегетативних симптомів. Найчастіше люди скаржаться на почуття постійної напруги, нервозність, підвищене потовиділення, тахікардію, головний біль та запаморочення, а також дискомфорт в епігастральній ділянці. Також спостерігаються переживання навіть із незначних приводів, прокручування негативних сценаріїв розвитку подій, що супроводжується збільшенням рівня тривожності та фізичними скаргами. Можливе виникнення дратівливості, виснажливості, порушень сну та апетиту. Характерно також занепокоєння за благополуччя близьких та майбутнє.

Діагностичні критерії:

• Симптоми повинні бути стабільними протягом декількох тижнів і навіть місяців.
• Хвилювання стосується майбутніх невдач і занепокоєння про власний добробут та благополуччя близьких. У зв’язку з цим виникають розсіяність, складності з концентрацією уваги та забудькуватість.
• Рухова напруга (метушність, а іноді навіть складнощі зі збереженням спокою, неможливість розслабитися, головний біль, внутрішній дрож).
• Вегетативні симптоми (тахікардія, тремтіння рук і всього тіла, сухість у роті, відчуття тяжкості в грудях та нестачі повітря, і так далі).

Діагностика стану проводиться психіатром під час огляду. Лікування включає психотерапію. Медикаментозне лікування додається за необхідності. У лікуванні ГТР використовують антидепресанти, які є центральними препаратами. Першою лінією лікування є такі підгрупи антидепресантів, як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗН). Також призначаються допоміжні препарати з інших підгруп, які виявляють антидепресивну, протитривожну та седативну дію. Ці препарати вибираються залежно від симптоматики пацієнта та можуть включати антипсихотики, снодійні, седативні препарати, анксіолітики та нормотиміки.

Після стабілізації стану рекомендується мінімальний курс підтримуючої терапії, який включає прийом антидепресанту щонайменше 6 місяців.